Формування іншомовних діалогічних умінь на початковому ступені вивчення англійської мови

Основною метою навчання іноземної мови у сучасній початковій загальноосвітній школі є формування в учнів іншомовної комунікативної компетенції, що забезпечується оволодінням основними видами мовленнєвої діяльності, зокрема говорінням в монологічній і діалогічній формах.

         Кожна із цих форм має свої лінгвістичні особливості, тому в навчанні кожної з них потрібен диференційований підхід.

Під діалогом розуміється форма мовлення, при якій відбувається безпосередній обмін висловлюваннями між двома чи кількома особами.

В основі будь-якого діалогу лежать різні висловлювання, комбінування яких складає його сутність. Діалогічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і лінгвістичними особливостями. Під терміном „діалог” розуміється як сам процес діалогізування, так і його результат - текст.

         Партнери спілкування ведуть діалог у наступних типових випадках:

1)  коли один з них відчуває дефіцит інформації, а співрозмовник, як передбачається, компетентний в даній галузі і здатний заповнити інформаційну прогалину;

2)  коли розгорнутість (розкриття) сюжету (теми) не може бути реалізоване одним співрозмовником у зв’язку з його мовною чи мнемічною неспроможністю, дефіцитом даних або необхідністю поетапної перевірки адекватності висловлюваних положень;

3)  коли партнери відчувають необхідність взаємного обміну думками, враженнями, переживаннями;

4)  коли існує необхідність узгодити різноманітні підходи до вирішення конкретної проблеми і т. ін.

         Реалізуючись в рамках діалогічного спілкування, діалогічне мовлення як чергування досить дрібних висловлювань межує, з одного боку, з початком (або кінцем) комунікативного контакту, а з іншого боку - з монологічними вставками, з якими вона поєднується за допомогою початкових (чи кінцевих) речень, які мають діалогічну зв’язаність.

         Діалогічне мовлення слід розглядати як комунікативний акт, де наявна зміна ролей того, хто говорить і того, хто слухає. Однак у фізичному плані співрозмовники не просто обмінюються висловлюваннями, як вважається традиційно, а співставляють свої висловлювання, розміщуючи їх у так званий послідовно-часовий ряд .

         Діалог, як будь-який комунікативний акт, протікає в конкретній ситуації спілкування і є її продуктом. Проте, в ієрархічній структурі усного спілкування комунікативна ситуація як його першочергова галузь існує не ізольовано, а в рамках більших за розмірами сукупностей, або сфер (наприклад, в соціально-побутовій, соціально-культурній і т.ін.), що відрізняються однотипністю соціально-комунікативних ролей і мовленнєвого стимулу мовців. Істотне і те, який вид спілкування представляє та чи інша мовленнєва ситуація - індивідуальне чи групове, офіційне чи неофіційне спілкування, вільна бесіда чи ділова розмова.

         Для розгортання діалогу важливе значення має ініціативна (перша) репліка. Вона є і початковим мовленнєвим стимулом, і носієм теми. Реакція партнера повинна бути тематично узгоджена, але точно прогнозувати, що він скаже, важко. Непередбаченість зростає між другою і третьою репліками. У першого партнера може бути певна програма, але вона, як правило, відразу чітко не розкривається.

Висловлювання, що є реакцією на репліку в діалозі, залежно від змісту може складатися як з одного, так і з кількох речень (фрагментальне висловлювання, монологічна єдність), тобто в діалог може бути включений монолог. Репліка-реакція на монологічну вставку відноситься до змісту всього висловлювання, а не лише до останнього (заключного) речення.

З цього випливає, що монологічні вставки в діалог не порушують діалогічної мовленнєвої діяльності партнерів.

         Навчання такого висловлювання іноземною мовою вимагає спеціальної методики.

         Спостереження за процесом діалогічного мовлення в реальних умовах показали, що будь-яке обдумане висловлювання являється результатом безпосереднього контакту між людьми, що породжує єдину тимчасову комунікаційну систему.

         Слід зазначити, що компоненти ситуації, в рамках якої відбувається діалог, знаходяться в постійному русі, що спричиняє зміну стимулів в процесі одного акту діалогічного спілкування.

         В ході діалогічного мовлення кожному із учасників контакту необхідно вирішити цілий ряд завдань психологічного характеру, а саме:

·     пам’ятати все, що сказав співрозмовник в ході даного контакту, і все, що сказав він сам;

·     вміти вчасно „вставити” своє слово (не порушуючи при цьому прийнятих правил спілкування);

·     вміти слухати співрозмовника;

·     дотримуватися певного емоційного тону;

·     слідкувати за правильністю мовної форми, в якій реалізуються думки;

·     слухати своє мовлення, щоб контролювати його нормативність і, якщо потрібно, внести в уже озвучену частину фрази відповідні зміни, поправки;

         Діалог як продукт скоординованої усномовленнєвої діяльності двох (трьох і більше) співрозмовників - це зв’язний текст, якому притаманні усі основні характеристики надфразової єдності. Специфічною рисою діалогічного мовлення як найбільш характерного різновиду усного типу мовлення є його еліптичність. Вона характерна для всіх мовних рівнів діалогічного мовлення: фонетичного, лексичного, граматичного.

         В діалогічному спілкуванні можна довгий час обмінюватися репліками, ні разу не використавши повного речення, при цьому окремі висловлювання досягають крайньої лаконічності.

         Друга специфічна особливість діалогічного мовлення - відносна згорнутість синтаксичних засобів. Для усного діалогічного мовлення характерні прості за структурою речення, що складаються з невеликої кількості слів. У непідготовленому мовленні коротка проста фраза виявляється більш зручною. Вона не перевантажує короткочасну пам’ять, дозволяє зосередитися на змістовій стороні висловлювання.

         Діалогічному мовленню притаманне звернення до співрозмовника. Тому в ньому широко використовуються дієслівні форми другої особи, наказовий спосіб (Please, open the door).

         Діалог може протікати між двома, трьома і значно більшою кількістю співрозмовників. Діалог між трьома учасниками називають трилогом, якщо учасників більше - полілогом. Полідіалогічним навчальним діалогом слід вважати фронтальну бесіду вчителя з класом, коли він втягує в комунікативну діяльність одного учня за іншим, при цьому учні між собою не спілкуються, не відповідають на репліки своїх однокласників. Методичне завдання полягає в тому, щоб такий полідіалогічний контакт учителя з класом перетворився в групову бесіду, в полілог, що характеризується багатоспрямованістю. Особливе місце в системі усного спілкування займає театральний діалог, коли другим його учасником виступає аудиторія глядачів.

         Розрізняють три різновиди діалогічного спілкування: соціальний контакт, ділова розмова і вільна бесіда. Соціальний контакт найчастіше зустрічається в соціально-побутовій сфері спілкування і протікає недовго в формі так званого вільного діалогу при відносно швидкій зміні ролей мовця і слухача. Ділова розмова спостерігається в сферах усномовленнєвого спілкування: професійній, соціально-побутовій, соціально-культурній та сфері навчання. Вільна бесіда не обмежується ні колом тем, ні часом і являється формою міжособистісного, неформального спілкування, метою якого виступає сама мовленнєва діяльність.

         З методичної точки зору за величиною діалогічного тексту розрізняють діалогічну єдність (дві репліки); мікродіалог (3-5 реплік), середній діалог (6-15 реплік) і макродіалог (більше 15 реплік).

      Як уже зазначалося, діалог складається з висловлювань. Одне або кілька висловлювань, які вимовляє один мовець, називаються реплікою. Висловлювання, що входять у склад репліки, пов’язані між собою. В свою чергу, суміжні репліки взаємопов’язані за змістом, структурою і інтонаційно. Вони становлять діалогічну єдність.

         Нижче подано перелік основних діалогічних єдностей з прикладами англійською мовою.

1.   Повідомлення - повідомлення.

- I don’t like this picture.

- I don’t like it either.

2.   Повідомлення - питання.

         - I’ve got a lot of things to do before I leave.

         - Have you really?

3.   Повідомлення - спонукання.

         - I have translated the text.

         - Translate the next one, please.

4.   Повідомлення - вигук.

         - I have just come from London.

- How interesting!

5.   Питання - повідомлення.

         - Where are my glasses?

         - On the table.

6.   Питання - питання.

         - Are you going on the excursion tomorrow?

- Who told you?

7.   Питання - спонукання.

- Is the book interesting?

- You’d better ask him this question.

8.   Питання - вигук.

- Who wrote that word?

- I?

9.   Спонукання - повідомлення.

- Let’s go to the cinema.

- There’s nothing interesting on there.

10. Спонукання - питання.

- Please, tell me the time.

- The time?

11. Спонукання - спонукання.

- Let’s go to the cinema.

- It’s better to go to the theatre.

12. Спонукання - вигук.

- Let’s go on a trip.

- Splendid!

13. Вигук - повідомлення.

- What rotten weather!

- Three day’s rain.

14. Вигук - питання.

- How well she sings!

- Do you really think so?

15. Вигук - спонукання.

- How clever she is!

- You shouldn’t praise her.

16. Вигук - вигук.

- What rotten weather!

- Awful!

         Вище наведено приклади діалогічних єдностей, що складаються з одного висловлювання. Проте, як уже зазначалося, часто репліка включає в себе більше висловлювань, іноді фрагмент монологу.

         Ситуації являють собою сукупність основних, опорних ознак, необхідних і достатніх, і які визначають мовленнєву поведінку учнів.

        

            Комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення на початковому ступені навчання англійської мови

Наведемо приклади комунікативних завдань:

Вправа 1.

Учитель: Запросіть свого іноземного гостя піти до театру або концертного залу у вихідний день. Скажіть йому/їй про свої уподобання, з'ясуйте, чим цікавиться ваш гість. Домовтеся, куди конкретно ви підете. Скористайтеся схемою діалогу та театральними/концертними афішами.

 

Вправа 2.

Учитель: Завдання залишається незмінним. Але у вас змінюється партнер: ви запрошуєте іншого гостя. Скористайтеся схемою діалогу та театральними/концертними афішами.

 

Функціональна схема

                          Партнер 1                                                          Партнер 2

 

 

 

 

 

 

 

Функціональна схема може бути подана рідною або іноземною мовою, її можна також представити у вигляді прямих підказок.

Вправа 3.

Учитель: Зараз ми знаходимось у книжковому магазині.

Завдання першому партнеру: Ви - продавець. Привітайте покупця, з'ясуйте його/її літературні уподобання та мови, на яких він/вона читає.

Завдання другому партнеру: Ви - покупець. У магазині стільки книжок, що очі розбігаються. Зверніться до продавця. Він/вона допоможе у виборі книжки.

Вправа 5.

Учитель: У нашій школі гості. Це англійські (французькі, німецькі, іспанські) школярі. Ми присутні на зборах нашого дискусійного клубу. Обговорюється питання "Як краще проводити вихідні дні?" Звичайно, у всіх вас є своя точка зору. Висловіть її. Намагайтеся переконати інших у своїй правоті. Очікуване висловлювання учнів: груповий діалог-дискусія.