Інтерактивні технології навчання на уроках англійської мови в початкових класах

Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням інтерактивних методів на уроках англійської мови. Учні за період навчання пристосовуються, звикають до традиційних методів навчання, до постійних форм і способів власної діяльності й діяльності вчителя, їм знайомі «правила гри», усі «закони» звичайного навчального заняття, в якому все зрозуміло та передбачено і немає місця для чогось невідомого. Кожен учень таким чином створює в цій моделі навчального простору певну «зону комфорту», де відчуває себе у відносній безпеці. Вихід за рамки цієї зони породжує спочатку стан невпевненості, тривоги, почуття дискомфорту, бажання повернутися до звичного. Це вимагає від учителя певних дій, спрямованих на адаптацію учнів до ситуації, що змінилась. Після адаптації школярів до нових умов діяльності рамки їх «зони комфорту» розширюються і учні відчувають себе знов у психологічній безпеці та затишку. Застосування педагогом інтерактивних технологій навчання також змінює звичну для учня ситуацію навчання, характер його діяльності, ставить його в іншу позицію: учень перестає бути «пасивним глечиком», в який «вливають чергову порцію знань», а стає активним учасником навчання.

  Щоб зробити традиційні уроки цікавими, підвищити ефективність навчального процесу і рівень знань учнів, використовуємо на уроках  викладання англійської мови інноваційні методи. На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, такі  уроки найбільш повно враховують інтереси, нахили, здібності кожного учня. На такому уроці поєднуємо досвід традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.  Це співнавчання, взаємонавчання (колективне,групове), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Отже, впровадження інтерактивного навчання – одне з провідних напрямків сучасної школи.     

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови, походить від слова «interact»,  де «inter» — взаємний і «асt» — діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Вислів Бенджаміна Франкліна  «Tell  me  and  I  forget,  teach  me  and  I  remember,  involve  me  and I learn» може вважатися гаслом інтерактивності у вивченні іноземної мови.

Інтерактивні  методи  навчання  передбачають  фронтальну  роботу  та  роботу  малими групами.  Серед  відомих  форм  парної  та  групової  роботи  є:  Inside  /  outside  circles;  Brain storm; Jigsaw reading; Think-pair share; Pair interview.

Останнім  часом  широке  розповсюдження  одержали  «інтерактивні  мультимедіа системи»,  які  є  програмно-методичними  комплексами,  що  зберігають  і  відтворюють: тексти,  звук,  статичні  зображення,  анімаційні  зображення,  відео фрагменти,  відповідні засоби  відтворення,  застосування  різних  інформаційних  середовищ,  що  дозволяє  більш ретельно вивчити систему управління усталених форм спілкування іноземних країн.

Умови та потреби сучасного життя зумовили виникнення нового напряму у вивченні іноземної  мови  – застосування  інноваційних  технологій,  що  використовують  елементи комп’ютеризованого навчання.

 

Найбільш вдалу класифікацію інтерактивних технологій знаходимо у роботах О. Пометун та Л. Пироженко. На їх переконання інтерактивне навчання - це сукупність технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

— інтерактивні технології колективно-групового навчання – технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

— інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою:  робота в парах,  карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

— технології ситуативного моделювання – побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

— технології опрацювання  дискусійних питань – широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.

Доречно дотримуватись цієї класифікації і при використанні інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови.

Наведені нижче прийоми інтерактивного навчання найбільше підходять до використання під час занять з англійської мови.

ü Акваріум

Учасники об'єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі аудиторії, отримує інструкцію щодо проведен­ня групової дискусії: «Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію». Після завершен­ня відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему.

Рефлексія: для чого ми це робили? Як себе почуваємо?

ü Коло ідей

Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

ü учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;

ü після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;

ü групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;

ü під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

ü узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

ü «Два — чотири — усі разом»

Цей метод ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, умінь переконувати та вести дискусію.

Організація роботи:

1.Поставити учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, даємо їм одну-дві хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2.Об'єднати учнів у пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним. Визначити час на висловлювання кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

3.Об'єднати пари в четвірки і попросити обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

4.Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

ü Мозкова атака

Метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою.

·        Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.

·        Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

·        Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна диску­сія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.

·        Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття.

ü Метод «прес»

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необ­хідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

ü Позицію — «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки зору).

ü Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, дока­зи на підтримку пропозиції).

Приклад: фраза продовжується «... наприклад...» і наводяться факти, що під­тверджують думку, позицію.

ü Висновки: «Отже, я вважаю, що...» (висновок з того, про що йшла мова).

ü Мікрофон

Дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила прове­дення такі: говорити має тільки той, у кого «символічний мікрофон», висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права пере­бивати, перепитувати.

ü Навчаючи — учусь

Прийом, що дозволяє передавати свої знання іншим. Учням роздаються аркуші з конкретною інформацією. Вони повинні ознайомитися з її змістом і передати одному з учнів класу, при цьому отримати також інформацію від іншого учня. Після спілкування учнів у парах представник від кожної групи

 

повідомляє класу те, про що дізналися учні під час спілкування.

ü Ажурна пилка

Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Учні повинні підготуватися до роботи в різних групах: домашній, члені якої отримують завдання, удома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у класі вчителем із учнів — представників із кожної домашньої групи, що розробляла певну тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику «домашньої групи» треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі доповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

ü Ток-шоу

Застосовується для залучення учнів до діяльності з набуття вмінь публічно ви­ступати. Планом передбачається:

Оголошення теми дискусії.

  Пропозиція висловити думку окремим учням, які готувалися до дискусії іззапропонованої теми.

  Пропозиція глядачам поставити запитання до цих учнів (ті, які запитують і відповідають, повинні роботи це в стислій, лаконічній формі).

ü Дискусія

Колективне обговорення спільного питання, обмін думками, ідеями між кілько­ма учасниками.

ü Журналісти

       Клас ділиться на команди, до складу яких входить по 4-5 осіб. Це представни­ки певного відомого для учнів літературного видання (можна телепередачі). Не­обхідно в стилі даного видання (телепередачі) написати коротенький нарис із те­ми. Цікаво проходять уроки, на яких пропонується виконати це завдання з пози­цій спортивного коментатора, ведучого політичної телепередачі, лікаря, що веде  телепередачу «Планета здоров'я», редактора гумористичного журналу «Єралаш», ведучого передач «У світі тварин» або «Городок», учасників команди КВК або «Караоке на Майдані» та ін.

       Одним із варіантів проведення цієї гри може бути пропозиція учням написати твір певної форми. Це може бути вірш, загадка, гумористична розповідь, анекдот, сенкан, репортаж з місця події, передовиця в серйозну політичну газету.

ü Фантазери

Цей прийом можна розглядати як окремий випадок «барона Мюнхгаузена», який полягає в тому, що учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання з теми, в якому навмисно допущено не менше п'яти помилок.

На уроці учень перед класом читає свій твір, а завдання слухачів — помітити помилки. Визначення помилок може відбуватися після кожного виступу в усній формі, а можна запропонувати зробити це в письмовій формі в зошиті по кожно­му виступу. Зошити зібрати та перевірити, виставивши оцінки.

ü Магазин самообслуговування

Застосовується після вивчення певного розділу.

 

Суть гри полягає в тому, що учні із запропонованого переліку запитань із теми, які вивішуються на дошці, повинні обрати за власним бажанням запитання та дати відповіді на них.

Клас розбивається на декілька команд. До складу кожної не повинно входити більше п'яти учнів. Кількість запитань, обраних для розкриття, повинна дорівню­вати складу учнів у команді. Кожен учень має право дати відповідь на одне запи­тання. За рівнем складності запитання не однакові. Біля кожного зазначається коефіцієнт складності. Заявку про відібрані запитання команди на листочку передають журі, до обов'язків якого входить: прийняти заявку, оголосити перелік за­питань за номерами, зазначеними на дошці, оцінити відповіді учнів і заповнити зведену таблицю результатів.

Правила ведення дискусії:

1 . Сперечатися по суті.

2.Не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку. Не нав'язувати свою думку. Поважати погляди опонентів. Перш ніж критикувати, намагатися зро­зуміти точку зору опонента.

3.Чітко формулювати свої думки, стримувати емоції.

4.Намагатися встановити істину, а не демонструвати красномовство.

5.Уміти усвідомити свою неправоту та дійти спільної думки.

ü Навчання в командах досягнень

Особливість прийому (за американською технологією) полягає в системі оцінювання індивідуальних робіт. Оцінка виставляється за прогресивно-порів­няльною ознакою: учень може збагатити суму балів команди тільки в тому випад­ку, коли його оцінка за дану роботу вища від оцінки за попередні роботи. Даного принципу можна й не дотримуватись, а оцінювати якість виконання індивідуаль­ної самостійної роботи за звичайною шкалою.

ü Прийом «Кооперативне взаємонавчання»

Полягає в постійній взаємодії та взамопідтримці учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань, переказ одне одному вивченого матеріалу, спільну підготовку до заліку та ін.

ü Метаплан

Маловідомий спосіб дискусії, що містить елементи «мозкової атаки», аналізу випадків, гри. Його можна використовувати як у малих групах, так і у великих аудиторіях. Методична структура метаплану включає:

Крок 1. Вступ до проблеми. Пояснення учасникам суті метаплану як методу вирішення проблеми (створення плаката, в якому відображені основні аспекти проблеми).

Крок 2. Постановка першого завдання. Створення першого плаката. Робота з картками. Аранжування. Переміщення першого плаката.

Крок 3. Поділ на групи й узгодження другого завдання (теми). Створення дру­гого плаката у групах. Робота з картками. Презентація плакатів.

Крок 4. Узагальнення пропозицій, зафіксованих на плакатах усіх груп. Підбиття підсумків.

ü Метод командної підтримки індивідуального навчання

Суть методу полягає в наданні можливості малим групам просуватися в за­своєнні навчального матеріалу індивідуальним темпом. Групам пропонуються ін­дивідуальні завдання з окремих тем програми, у ході

виконання яких учні можуть звертатися один до одного за допомогою та консультаціями. Вони можуть також перевіряти роботи один у одного, виправляти помилки. Якість виконання завдань перевіряється вчителем або його помічниками із застосуванням листів-відповідей. Порівнюючи відповідь учнів із шаблоном, учитель може швидко провести оцінювання результатів виконання завдання. У кінці теми, що включає декілька уроків, підбивається підсумок результатів.

ü Метод «американської мозаїки»

Реалізується за схемою: новий матеріал поділяється на 4-6 частин, які пропо­нуються для вивчення членам груп. Кожен учень із групи досконало опрацьовує одне питання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для 5-10-хвилинного обговорення його. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального ма­теріалу іншим членам групи. Рівень засвоєння навчального матеріалу визначає­ться за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожний учень за всією темою.

ü Метод групового дослідження

Полягає в тому, що групи досліджують певне питання з теми з метою підготов­ки доповіді або виступу.. Питання розподіляються по групах так, щоб у результа­ті повідомлень був презентований увесь матеріал з нової теми. За підготовку доповіді вся група отримує оцінку.

ü Іподром

Застосовується під час вивчення нового матеріалу. Пов'язаний з вільним переміщенням дітей по класу.

Учнів поділяють на дві групи — жокеїв і коней. Одна половина отримує карточки з питаннями, інша — з відповідями. Завдання: кожному учню треба знайти свою пару, прочитавши текст параграфа.

ü Кольорова стрічка

       Учням, об'єднаним у групи, роздаються різнобарвні квадратики. На їх звороті написані певні слова як відповіді на ті запитання, які отримає команда від учите­ля. Серед «іграшок» є невірні відповіді. Завдання учнів полягає у тому, щоб, про­читавши запитання, знайти серед запропонованих відповідей правильну та за допомогою шпильок зачепити одна за одну правильні відповіді. Утвориться різ­нобарвний ланцюжок. Учитель може так підібрати запитання та відповіді, щоб у всіх команд утворились однаково розфарбовані ланцюжки.

         Яким чином можна досягти успіху на шляху до знань? Значною мірою цього можна досягти ,використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання. А для цього треба обов’язково перетворити традиційний урок в інтерактивний.

         Інтерактивна взаємодія включає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими,так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного процесу учні вчаться бути демократичними,спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

          Найбільш цінне те,що застосування форм і методів інтерактивного навчання дозволяє готувати молоду людину до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі

на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми . Це вимагає активізацію навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, ”готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. З використанням даної технології уроки повинні надати учням основні громадянські та пізнавальні вміння,навики і зразки поведінки.

         Треба зазначити,що використання новітніх інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка має складатися з наступних елементів: мотивація, оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів, надання необхідної інформації, центральна частина заняття - інтерактивна вправа, підбиття підсумків,оцінювання результатів уроку.

         Уроки за інтерактивною технологією мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям.  Від компетентності, уміння і стилю роботи конкретного вчителя залежить ефективність уроку,сила впливу на емоції і свідомість учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Формування іншомовних діалогічних умінь на початковому ступені вивчення англійської мови

Основною метою навчання іноземної мови у сучасній початковій загальноосвітній школі є формування в учнів іншомовної комунікативної компетенції, що забезпечується оволодінням основними видами мовленнєвої діяльності, зокрема говорінням в монологічній і діалогічній формах.

         Кожна із цих форм має свої лінгвістичні особливості, тому в навчанні кожної з них потрібен диференційований підхід.

Під діалогом розуміється форма мовлення, при якій відбувається безпосередній обмін висловлюваннями між двома чи кількома особами.

В основі будь-якого діалогу лежать різні висловлювання, комбінування яких складає його сутність. Діалогічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і лінгвістичними особливостями. Під терміном „діалог” розуміється як сам процес діалогізування, так і його результат - текст.

         Партнери спілкування ведуть діалог у наступних типових випадках:

1)  коли один з них відчуває дефіцит інформації, а співрозмовник, як передбачається, компетентний в даній галузі і здатний заповнити інформаційну прогалину;

2)  коли розгорнутість (розкриття) сюжету (теми) не може бути реалізоване одним співрозмовником у зв’язку з його мовною чи мнемічною неспроможністю, дефіцитом даних або необхідністю поетапної перевірки адекватності висловлюваних положень;

3)  коли партнери відчувають необхідність взаємного обміну думками, враженнями, переживаннями;

4)  коли існує необхідність узгодити різноманітні підходи до вирішення конкретної проблеми і т. ін.

         Реалізуючись в рамках діалогічного спілкування, діалогічне мовлення як чергування досить дрібних висловлювань межує, з одного боку, з початком (або кінцем) комунікативного контакту, а з іншого боку - з монологічними вставками, з якими вона поєднується за допомогою початкових (чи кінцевих) речень, які мають діалогічну зв’язаність.

         Діалогічне мовлення слід розглядати як комунікативний акт, де наявна зміна ролей того, хто говорить і того, хто слухає. Однак у фізичному плані співрозмовники не просто обмінюються висловлюваннями, як вважається традиційно, а співставляють свої висловлювання, розміщуючи їх у так званий послідовно-часовий ряд .

         Діалог, як будь-який комунікативний акт, протікає в конкретній ситуації спілкування і є її продуктом. Проте, в ієрархічній структурі усного спілкування комунікативна ситуація як його першочергова галузь існує не ізольовано, а в рамках більших за розмірами сукупностей, або сфер (наприклад, в соціально-побутовій, соціально-культурній і т.ін.), що відрізняються однотипністю соціально-комунікативних ролей і мовленнєвого стимулу мовців. Істотне і те, який вид спілкування представляє та чи інша мовленнєва ситуація - індивідуальне чи групове, офіційне чи неофіційне спілкування, вільна бесіда чи ділова розмова.

         Для розгортання діалогу важливе значення має ініціативна (перша) репліка. Вона є і початковим мовленнєвим стимулом, і носієм теми. Реакція партнера повинна бути тематично узгоджена, але точно прогнозувати, що він скаже, важко. Непередбаченість зростає між другою і третьою репліками. У першого партнера може бути певна програма, але вона, як правило, відразу чітко не розкривається.

Висловлювання, що є реакцією на репліку в діалозі, залежно від змісту може складатися як з одного, так і з кількох речень (фрагментальне висловлювання, монологічна єдність), тобто в діалог може бути включений монолог. Репліка-реакція на монологічну вставку відноситься до змісту всього висловлювання, а не лише до останнього (заключного) речення.

З цього випливає, що монологічні вставки в діалог не порушують діалогічної мовленнєвої діяльності партнерів.

         Навчання такого висловлювання іноземною мовою вимагає спеціальної методики.

         Спостереження за процесом діалогічного мовлення в реальних умовах показали, що будь-яке обдумане висловлювання являється результатом безпосереднього контакту між людьми, що породжує єдину тимчасову комунікаційну систему.

         Слід зазначити, що компоненти ситуації, в рамках якої відбувається діалог, знаходяться в постійному русі, що спричиняє зміну стимулів в процесі одного акту діалогічного спілкування.

         В ході діалогічного мовлення кожному із учасників контакту необхідно вирішити цілий ряд завдань психологічного характеру, а саме:

·     пам’ятати все, що сказав співрозмовник в ході даного контакту, і все, що сказав він сам;

·     вміти вчасно „вставити” своє слово (не порушуючи при цьому прийнятих правил спілкування);

·     вміти слухати співрозмовника;

·     дотримуватися певного емоційного тону;

·     слідкувати за правильністю мовної форми, в якій реалізуються думки;

·     слухати своє мовлення, щоб контролювати його нормативність і, якщо потрібно, внести в уже озвучену частину фрази відповідні зміни, поправки;

         Діалог як продукт скоординованої усномовленнєвої діяльності двох (трьох і більше) співрозмовників - це зв’язний текст, якому притаманні усі основні характеристики надфразової єдності. Специфічною рисою діалогічного мовлення як найбільш характерного різновиду усного типу мовлення є його еліптичність. Вона характерна для всіх мовних рівнів діалогічного мовлення: фонетичного, лексичного, граматичного.

         В діалогічному спілкуванні можна довгий час обмінюватися репліками, ні разу не використавши повного речення, при цьому окремі висловлювання досягають крайньої лаконічності.

         Друга специфічна особливість діалогічного мовлення - відносна згорнутість синтаксичних засобів. Для усного діалогічного мовлення характерні прості за структурою речення, що складаються з невеликої кількості слів. У непідготовленому мовленні коротка проста фраза виявляється більш зручною. Вона не перевантажує короткочасну пам’ять, дозволяє зосередитися на змістовій стороні висловлювання.

         Діалогічному мовленню притаманне звернення до співрозмовника. Тому в ньому широко використовуються дієслівні форми другої особи, наказовий спосіб (Please, open the door).

         Діалог може протікати між двома, трьома і значно більшою кількістю співрозмовників. Діалог між трьома учасниками називають трилогом, якщо учасників більше - полілогом. Полідіалогічним навчальним діалогом слід вважати фронтальну бесіду вчителя з класом, коли він втягує в комунікативну діяльність одного учня за іншим, при цьому учні між собою не спілкуються, не відповідають на репліки своїх однокласників. Методичне завдання полягає в тому, щоб такий полідіалогічний контакт учителя з класом перетворився в групову бесіду, в полілог, що характеризується багатоспрямованістю. Особливе місце в системі усного спілкування займає театральний діалог, коли другим його учасником виступає аудиторія глядачів.

         Розрізняють три різновиди діалогічного спілкування: соціальний контакт, ділова розмова і вільна бесіда. Соціальний контакт найчастіше зустрічається в соціально-побутовій сфері спілкування і протікає недовго в формі так званого вільного діалогу при відносно швидкій зміні ролей мовця і слухача. Ділова розмова спостерігається в сферах усномовленнєвого спілкування: професійній, соціально-побутовій, соціально-культурній та сфері навчання. Вільна бесіда не обмежується ні колом тем, ні часом і являється формою міжособистісного, неформального спілкування, метою якого виступає сама мовленнєва діяльність.

         З методичної точки зору за величиною діалогічного тексту розрізняють діалогічну єдність (дві репліки); мікродіалог (3-5 реплік), середній діалог (6-15 реплік) і макродіалог (більше 15 реплік).

      Як уже зазначалося, діалог складається з висловлювань. Одне або кілька висловлювань, які вимовляє один мовець, називаються реплікою. Висловлювання, що входять у склад репліки, пов’язані між собою. В свою чергу, суміжні репліки взаємопов’язані за змістом, структурою і інтонаційно. Вони становлять діалогічну єдність.

         Нижче подано перелік основних діалогічних єдностей з прикладами англійською мовою.

1.   Повідомлення - повідомлення.

- I don’t like this picture.

- I don’t like it either.

2.   Повідомлення - питання.

         - I’ve got a lot of things to do before I leave.

         - Have you really?

3.   Повідомлення - спонукання.

         - I have translated the text.

         - Translate the next one, please.

4.   Повідомлення - вигук.

         - I have just come from London.

- How interesting!

5.   Питання - повідомлення.

         - Where are my glasses?

         - On the table.

6.   Питання - питання.

         - Are you going on the excursion tomorrow?

- Who told you?

7.   Питання - спонукання.

- Is the book interesting?

- You’d better ask him this question.

8.   Питання - вигук.

- Who wrote that word?

- I?

9.   Спонукання - повідомлення.

- Let’s go to the cinema.

- There’s nothing interesting on there.

10. Спонукання - питання.

- Please, tell me the time.

- The time?

11. Спонукання - спонукання.

- Let’s go to the cinema.

- It’s better to go to the theatre.

12. Спонукання - вигук.

- Let’s go on a trip.

- Splendid!

13. Вигук - повідомлення.

- What rotten weather!

- Three day’s rain.

14. Вигук - питання.

- How well she sings!

- Do you really think so?

15. Вигук - спонукання.

- How clever she is!

- You shouldn’t praise her.

16. Вигук - вигук.

- What rotten weather!

- Awful!

         Вище наведено приклади діалогічних єдностей, що складаються з одного висловлювання. Проте, як уже зазначалося, часто репліка включає в себе більше висловлювань, іноді фрагмент монологу.

         Ситуації являють собою сукупність основних, опорних ознак, необхідних і достатніх, і які визначають мовленнєву поведінку учнів.

        

            Комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення на початковому ступені навчання англійської мови

Наведемо приклади комунікативних завдань:

Вправа 1.

Учитель: Запросіть свого іноземного гостя піти до театру або концертного залу у вихідний день. Скажіть йому/їй про свої уподобання, з'ясуйте, чим цікавиться ваш гість. Домовтеся, куди конкретно ви підете. Скористайтеся схемою діалогу та театральними/концертними афішами.

 

Вправа 2.

Учитель: Завдання залишається незмінним. Але у вас змінюється партнер: ви запрошуєте іншого гостя. Скористайтеся схемою діалогу та театральними/концертними афішами.

 

Функціональна схема

                          Партнер 1                                                          Партнер 2

 

 

 

 

 

 

 

Функціональна схема може бути подана рідною або іноземною мовою, її можна також представити у вигляді прямих підказок.

Вправа 3.

Учитель: Зараз ми знаходимось у книжковому магазині.

Завдання першому партнеру: Ви - продавець. Привітайте покупця, з'ясуйте його/її літературні уподобання та мови, на яких він/вона читає.

Завдання другому партнеру: Ви - покупець. У магазині стільки книжок, що очі розбігаються. Зверніться до продавця. Він/вона допоможе у виборі книжки.

Вправа 5.

Учитель: У нашій школі гості. Це англійські (французькі, німецькі, іспанські) школярі. Ми присутні на зборах нашого дискусійного клубу. Обговорюється питання "Як краще проводити вихідні дні?" Звичайно, у всіх вас є своя точка зору. Висловіть її. Намагайтеся переконати інших у своїй правоті. Очікуване висловлювання учнів: груповий діалог-дискусія.